Діти люблять фантазувати. Тому завдання уявити себе дощиком, квіткою чи ще чимось не залишаються без уваги маленьких мрійників. І ось, що виходить!

Я дощик

Колись я був маленьким –

Крапелькою звали.

Потім став я більшим –

Дощиком назвали.

Далі став я річкою

І полився стрічкою.

Сонечко мене зустріло

І хмаринкою зробило.

Водички я напився

І знову народився.

Покликали мене в Сварині –

Поробив калюжі сині.

А покликали у Львів –

Намочив там усіх левів.

А покликали в Житомир –

Там усе довкола вмив.

Побував вже скрізь на світі.

Вже блищать рослинки вмиті.

Політав, побавився

І світ мені всміхнувся.

                            Софія Льомкіна

 Я стала дощиком

Я стала дощиком на мить,

Щось там за гаєм ліс шумить,

Із вітром граюсь я у полі.

Цвітуть десь квіти на роздоллі,

В ставочку квакають жабки,

Співають пісеньки мені.

За погорбом шумить ріка,

Прибігли зайці здалека.

За ними білки рудохвості

Стрибають до зайців у гості.

Стоять берізки біля броду

І верби дивляться у воду.

Дуже гучно грім гримить –

Я стала дощиком на мить.

                              Дарина Гапонова

Я дощ

Хмаронька  до хмароньки,

Крапелька до крапельки

Збираю я водиченьку,

Тримаю усю ніченьку.

А зранку я збираюся,

Чистесенько вмиваюся.

Мене ж всі люблять,

Всі чекають.

Як тільки я прийду

Тікають.

Чому усі мене бояться?

Та я ж приношу людям щастя.

Я ж не поганий, добрий я,

Вже усміхається земля.

Побачать всі, що я теж друг

І приймуть у сімейний круг.

                                       Ольга Гапонова