Думки Скруджа під час різдвяної пригоди
Публікації
Діти люблять фантазувати. Тому завдання уявити себе дощиком, квіткою чи ще чимось не залишаються без уваги маленьких мрійників. І ось, що виходить! Я дощик Колись я був маленьким – Крапелькою звали. Потім став я більшим – Дощиком назвали. Далі став я річкою І полився стрічкою. Сонечко мене зустріло І хмаринкою зробило. Водички я напився І знову народився. Покликали мене в Сварині – Поробив калюжі сині. А покликали у Львів – Намочив там усіх левів. А покликали в Житомир – Там усе довкола вмив. Побував вже скрізь на світі. Вже блищать рослинки вмиті. Політав, побавився І світ мені всміхнувся. Софія Льомкіна Я стала дощиком Я стала дощиком на мить, Щось там за гаєм ліс шумить, Із вітром граюсь я у полі. Цвітуть десь квіти на роздоллі, В ставочку квакають жабки, Співають пісеньки мені. За погорбом шумить ріка, Прибігли зайці здалека. За ними білки рудохвості Стрибають до зайців у гості. Сто
Байки Лисиця і Курка Курка ось зерно клює, По подвір’ю бігає. Тут де не візьмись Лисиця Стала вже собі дивиться. Бачить: Курка! Смакота! Та ще й пухленька яка! Курку вона швидко хвать – Й почала собі втікать. Курка стала так кричати, Що й господар кинув спати. Взяв швиденько він рушницю І наздоганяв Лисицю. - Ей, Руда, прошу покайся, А не хочеш, начувайся! Лиска із ляку упала у кому, Курка тим часом побігла додому. А мораль тут, друзі, напевно, така. Несолодка завжди нажива легка. Чуже брати завжди великі гріхи, І отримаєш потім ти на горіхи. Максим Кривко Байка про Гусінь В одному садочку, на зеленім листочку Жила-поживала Гусінь-нездара. Її всі так звали, весь час ображали І часто услід маленькій кричали: - Ну ти й страшенна, така вже жахлива! Та Гусінь одного не розуміла: Чому всі навколо її незлюбили? Сховалась у нірку, поплакала гірко. А потім змінилась