Байки

Лисиця і Курка

Курка ось зерно клює,

По подвір’ю бігає.

Тут де не візьмись Лисиця

Стала вже собі дивиться.

Бачить: Курка! Смакота!

Та ще й  пухленька яка!

Курку вона швидко хвать –

Й почала собі втікать.

Курка стала так кричати,

Що й господар кинув спати.

Взяв швиденько він рушницю

І наздоганяв Лисицю.

- Ей, Руда, прошу покайся,

А не хочеш, начувайся!

Лиска із ляку упала у кому,

Курка тим часом побігла додому.

А мораль тут,  друзі, напевно, така.

Несолодка завжди нажива легка.

Чуже брати завжди великі гріхи,

І отримаєш потім ти на горіхи.

                                         Максим Кривко

Байка про Гусінь

В одному садочку, на зеленім листочку

Жила-поживала Гусінь-нездара.

Її всі так звали, весь час ображали

І часто услід маленькій кричали:

-         

Ну ти й страшенна, така вже жахлива!

Та Гусінь одного не розуміла:

Чому всі навколо її незлюбили?

Сховалась у нірку, поплакала гірко.

А потім змінилась, бо розізлилась.

Стала жорстока – рана глибока.

На ранок вже з дому, напрочуд усьому,

Метелик летить…

І швидко усі до нього біжать,

Такої краси більш ніде не видать.

-          Хіба не впізнали Гусінь-нездару,

Яку так частенько ви ображали?

Із натовпу чути тонкий голосок:

-          Ти нас вибач, будь ласка,

Ходімо ж в танок!

І ось у садочку музика грає,

Метелик танцює, Метелик кружляє.

Пробачив знущання й образи гіркі,

Бо душу мав кращу, ніж крильця легкі.

                                                 Софія Сафоник